Ти пішов.
І натхнення посипалось з неба
Зорепадом бурштиново-сонячних мрій.
Пов’язались в снопи моїх слів стиглі стебла
В лоні сонного міста.
Смішні ліхтарі
Заглядали у вікна, привставши навшпиньки,
Вітер в кружево вальсу мінори вплітав....
Ти ж повернешся?
Правда?
Бо в серце перлинку
Мов у мушлю поклали
Твої мармеладні уста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2016
автор: Олена Іськова-Миклащук