Забуду я образи і слова,
Забуду вчинки моїх близьких друзів,
Прокинувся і свіжа голова,
І соловейка трелі по окрузі…
І знов тепло по жилах, як туман,
Побігло з кров’ю сивими клубками,
І пригадався стиглий житній лан,
Як була юнь, а не були дідами.
Тепер не те, уже слова не ті,
Думки інакше в пам’яті скрекочуть.
Та помисли приховані - святі,
Що серце, як у юності, - лоскочуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680341
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2016
автор: Віталій Назарук