Сьогодні прагуть всі про це писати,
Як кажуть, вже натоптані стежки,
На долю власну слізно нарікати –
Чомусь завжди живемо навпаки...
Мета єдина – Край відбудувати,
Але скажіть, хто бореться за те?
За гроші на війні уже солдати,
Чиряк цей зняти -- діло не просте…
Країна рідна як велика рана:
І кров, і гнояки, і черви в ній…
Останній клаптик проданий тирану,
Зогнила голова…Душі лиш в бій…
Останній бій народу за Країну,
Здається, хижі зграї звідусіль…
Умремо, більшість з нас, за Україну,
Лиш Бог у змозі зупинити біль.
Самі ми винні, що тут говорити…
Круків – до влади, як сліпі коти…
І завтра вже комусь із нас не жити,
Бо правлять тільки гроші та понти…
Останній бій – вже небеса волають,
Біда лиш, люди злому продались…
Ніхто, крім Бога, наперед не знає
Якою буде Матінка колись.
25 липня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2016
автор: палома