Не змушуйте мене пробачить гріх
Того, хто землю смертю нам засіяв,
Хто наплював на кожного і всіх, –
Це не диявол, навіть, це – Росія.
«Умом Россию, – кажуть, – не понять», –
Слова ці народились не сьогодні,
Сусіда й землі ніяк помінять,
Тож ллється кров, сльоза, гірка, народна.
Я хочу знати істину в лице:
Чому і ким це дійство розпочато?
Вже ж не кухаркою, студентом чи кравцем.
Навчіть мене, як ворогу прощати
За кров і смерть, і сльози матерів,
За катування у своєму домі,
За чорне сонце й небо угорі,
За спалені жита і наші долі!
5.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679888
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.07.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)