***
Яблука падають, падають яблука знову...
Осінь давно підкрутила годинника хід.
Ритми сердечні сповільнює холод ранковий...
Час не стоїть: поглинає удари глухі.
Хочеш-не хочеш, а змушений спостерігати,
як від опалого листя тривога росте...
Станеш в уяві пірнати шляхами пернатих,
нервом блукаючим прийдеш до Баха в костел... .
Серце мужніє — дай сили останнє втрачати!
Недогаптована радість моя — не журба.
Яблука падають. Падають в тишу нещадно,
наче у душу рушає осіння гарба.
липень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679868
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.07.2016
автор: Надія Позняк