А може справа зовсім не в Парижі,
Коли нема і двадцяти п'яти?
Позаду бій, в якому дивом вижив,
Попереду - лиш обриси мети.
Помешкання в Латинському кварталі -
від грубки більше диму,ніж тепла
І тимчасова бідність без печалю.
Кімнатка для родини замала
І він в кафе заходиться писати -
В Парижі про далекий Мічіган -
Іще ніхто не хоче видавати,
Іще не визрів ні один роман.
А вже багато приязних знайомих:
Художницько-письменницький гурток
Широкому загалу невідомий.
І стоси непрочитаних книжок.
Ось він гуляє Люксембурзьким садом -
В дитячому візку маленький син...
Іще нема франкістів у Гранаді,
Іще не написав по кому дзвін.
Ще будуть згодом: Альпи, гірські лижі,
Памплона і Мадрид, бої биків,
Та спогад про своє життя в Парижі
Він пронесе через усі роки.
У різних творах є про нього згадка:
Із ким дружив,яких жінок любив.
І навіть та прихована рогатка,
З якою полював на голубів.
Із легкою і світлою журбою
Написано наприкінці життя:
Париж - це свято,що завжди з тобою.
Такому не буває забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679075
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 20.07.2016
автор: віталій чепіжний