Коли вперше зіткнулись з носіями «духовних скрєп», я вперше почув : «Чєго прієхалі? Ми вас сюда нє звалі. У нас до вас хорошо било.». Пауза.
Та мене моя земля і совість покликала, сєпарська ти душонка! Бо твої скрєпи не дають мені і таким як я нормально жити і трудитись у своїй країні, а моїм дітям вчитись і працювати потім за світовими, нормальними стандартами. Хоча б їм пожити нормально, - не в СОВКУ, а у вільній, справді НЕЗАЛЕЖНІЙ, Україні, на своїй, Богом даній землі. А свою землю на маєтки я не ділю. Вона для мене вся одна – від Маріуполя і до Одеси, від Донецька до Львова, від Житомира до Сімферополя.
Мирна Сартана тоді взнала ціну миру, коли їх тоді влітку обстріляли сепари під час весілля. Були жертви, хто пам’ятає і мені сумно за тих людей.
Потім було : «Із-за вас Майдан бил. А тєпєрь война...» Із-за нас??? Відповідав приблизно так, як писав у розпал Майдану, 1 січня 2014 року десь у Фейсбуці :
"Відповідаю поборникам моралі. Питання – що змінилося за двадцять з гаком років в нашій державі після Совка ??? НЕЗАЛЕЖНИХ років? Від кого ми незалежні? Ті самі уроди нас калічать, морально і фізично, калічать мову, калічать культуру, зомбують своєю протухлою пропагандою маси народу, спотворюють факти, пересмикують події, вдаються до темників – все по спіралі, підло, як колись, за давньою схемою совкового НКВД-ешного методу. Бо ми не суспільство для них, не люди, а «пространство». Такі ж пі.....ри давили танками вільних людей в 50-60-70-80 в Чехії, Угорщині, Польщі, Німеччині, в 90-х - в Литві і Латвії, ламали нас на початку 90-х, в 2000-му, в 2004-му і зараз. Ця мерзота розкуркулювала й не давала продиху нашим дідам, вивозила їх на Сибір, морила голодом, потім батькам, які пахали на них, живучи в бараках та общагах майже все своє життя, а зараз жевріють на мізерну злиденну пенсію. Жируючи на їхньому горі, це бидло хотіло викорінити все українське (бо занадто тягнулося до волі!), запопадливо лизало ср...ки партократам, потім олігархам, фактично синкам тих же партократів. Ця сволота зараз є симбіозом партійно-номенклатурного, блатного і водночас мєнтовського способу життя, це апогей пост-совкового менталітету, який вони створили собі в манкуртівському стилі за ці роки. Такий собі вивернутий світ, де один одному бреше й не червоніє, де кожен бажає ближньому скоріше здохнути, водночас знаючи, що треба жити в зграї. Але якщо хтось з них падає, його зжирають свої. Тут немає моральних принципів, тільки гроші. Ця наволоч, заради свого достатку будь-якою ціною, оббріхує наш народ, травить його одне на одного, не дає вільно думати і чинити, маючи його й надалі за бидло, за тлінь. Воно ділить землю країни на свої маєтки. Воно диктує як нам жити (або як нежити), воно забороняє нам вільно мислити, висловлювати свої думки, вибирати спосіб життя, воно наймає запроданців без моралі, які калічать людей, вбивають, палять та знищують їх майно. Вони лякають нас геями, гендерною політикою, давно втративши своє людське обличчя (чи мало там під….....в, моральних і фізичних? … Використовуючи всі єзуїтські методи, що завгодно аби не втратити свої статки, нажиті нечесним злодійським шляхом, ці людці обіцяють, брешучи, як їхні творці - комуняки брехали про комунізм нашим батькам, вже якому поколінню, про ЩАСЛИВЕ ЗАВТРА, яке все не настає, живучи на золотих унітазах. Вони перетворили Україну на новітній СОВОК. І я питаю : СУ.И, ДЕ МОЯ КРАЇНА? Не народ, який є її невід’ємною складовою, ні. Де українська економіка, українська політика, українська освіта, українське мистецтво, українське телебачення, де українська медицина, ДЕ УКРАЇНСЬКЕ ? Вінки один раз на рік до пам’ятника Шевченку і гімн на Новий Рік – це не Україна. Якщо ви її за двадцять з гаком років не надбали, бо ви випадкові тут, - то вже йдіть собі, люди, віддайте народу країну, нам з вами не по дорозі. Ми її самі викохаємо. Або повторимо Румунію. Хтось може заперечити актуальність тих слів, крім самих «хранітєлєй скрєпов»??? Бо це - не війна двох країн. Це війна двох світоглядів. Одного - рабського, з опричніною, царським деспотизмом і самодурством та іншого, - козацького, запорожського, махновського, - нашої української вольниці, яку не можуть зламати вже понад триста років. І не зламають. Дзуськи. Думаю, відповідь є вичерпною.
Але хіба мізки у шизіків запрацюють? На тому ж блокпосту на виїзді з Маріка на Новоазовськ, - в той день якраз була перестрілка (якась просепарська гопота стріляла по хлопцях з ПМа), один на сірому Деу-Ланосі сказав так, з неприхованою злістю : «Как же я вас всєх ненавіжу». Ну, гімн співати не заставляли. Але машину так обшукали, що він за дві години вже не радий був, що ляпнув і щось щебетав про братерство. Ех, не було тоді Скелі… той гепнув би земляка прикладом по дурній сепарській макітрі.
* * * * * * *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2016
автор: kriwoy