[i]Літо... Жара і спека... Прохолода і дощ...
Громи і блискавиці... Сум... і радість...
В житті - як у природі... Все є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]
[b][i][color="#6a00ff"]Тихо колишуться віти,
На парапеті стою…
Вітер доносить привіти –
Запах святого вогню…
Сонце багряно палає,
Небо пеан виграє.
Літо Донецького краю
Сина в мені визнає.
Тихо гойдаються віти,
Метіж клекоче в мені…
В серці сліди свої мітять
Сотні Святої вогні…
Вої Небесної сотні
З докором дивляться вниз:
Чом ми такі незворотні –
Низько зліпили карниз…
Низько спустили ми планку,
Що підняли вони в вись,
Що волокли до останку –
Подих згасав, не гнучись.
Вже догоряє та ватра,
Що запалили вони…
Все ж не того вони варті –
Не за кермом пацани!
Вже там розгнуздані коні,
Й хлопці вже замертво сплять…
Думи в кошах на припоні,
Трухла і в'яла їх рать…
____
[b]Тихо колишуться віти...
В жалі глибокім стою:
Пам'яттю дихають квіти
Й жертви чужого вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.07.2016
автор: Олекса Удайко