В мене немає імені?
Мовиш, що - я - не я?
Що ж, не люблю я лілії -
бо не зразковая…
Голос, чи сумнів маю я?
Криком кричу:
- Я тут!
животворяща, вольная,
скань із віршів плету...
Стіни навкруг - кайданками,
ось у одній - вікно.
Замкнено нахрест гратами,
іншого не дано...
Зникнуть хіба що - ранками,
голкою - в небо сліз -
не замалюй райдугу,
і не пробуджуй злість!
В серце левиці, друже мій,
стрілами - почуття...
Що з того, що - не суджений?
...небо в зірках...і я…
В подумках я - жар-птицею,
віддана кожну мить.
Бути не можу крицею -
плин почуттів ятрить.
Я помовчу…бо - йоти є -
міра, не як в усіх,
співвідчуття - мільйонами...
Ти зрозуміть не встиг?
Птаха, левиця? Виріши,
ти - птахолов, чи - вовк?
Сни тобі сняться з віршами?
Сни, де мій погляд, крок…
Скоби від брами - зламані:
Голубе, ключ, лови,
квітку, на скелі-камені
росами оповий…
Очі…вони - всевИдющі,
скажуть - додолу глянь...
Милий та невмирущий мій,
поряд зі мною стань,
я вже - не твердотілая:
річка, струмок, чи спів -
першоповітря смілого,
що оживити вмів…
В мене немає імені?
То нагадай ім"я,
як звати ту, що сміла би
віршем сказать:" Твоя!".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678604
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2016
автор: norma Ardeko