[i]« Життя іде і все без коректур»[/i]
Ліна Костенко
Було колись, та є і нині
у кожної – її солдат.
І як не грайся, а людині
дають у руки автомат.
Вона чекає. Він кохає
і обнадіює її.
Було колись! Але немає,
коли реально є бої.
І час минає. І герої
єднають долі. То колись.
А нині?
[i]– Мила, не журись.
Усе, що виглядає грою –
дитяча казка, без якої
уже ніяк не обійтись.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678586
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.07.2016
автор: I.Teрен