Життя в самоті , загублена мрія
Ціну своїх сліз знала Марія
Не можна сховати , того що не маєш
Не можна здобути чого не шукаєш
Не можна питати , про те що не треба
Марія хворіє , сумне її небо
Сумна її постать і губи сумні
Живе так, неначе лежить у труні
Неначе в труні , а ходить по місту
Марія втомилась , немає де сісти
Болить її тіло , руки і скроні
Чекають на вітер, тендітні долоні
Коли її вітер підніме вітрила
Марія розправить поламані крила
Злетить вище неба побаче весь світ
І рухнувши вниз, свій закінчить політ
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678573
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.07.2016
автор: Макс Абсолют