На кухні горить газ,
Уже не перший раз,
Я ділю квіти серед ваз,
І я впадаю у екстаз,
Від вдень почутих фраз.
А зараз буде мій розказ:
Я на ніч роблю каву,
Як зимня ніч чорняву,
Вона запалює мою уяву.
Таку зазвичай виливають у канаву,
Що прямиком іде до ставу.
А вона готува мені забаву,
Як завжди дуже жваву,
А ще для серця вправу,
І маю певну справу,
Комусь створити славу.
І чую пісню я казкову,
Як хтось готує змову,
Приємну і раптову,
На емоції впливову.
До кави візьму сигарет,
Присяду на похилий табурет,
Вдивляючись у дзеркала портрет,
Читатиму нових газет.
А потім з'їм декілька котлет,
І може ще омлет, це ж все-таки дует.
А потім пісень сто, ще один куплет,
І слово того хто авторитет.
І я ішов би вчасно спати,
Та є кого іще згадати,
Кому "Привіт." сказати,
"Як день минув?" спитати,
І надобраніч побажати,
А потім ще сидіти, воркувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2016
автор: Makkilan