Усе частіше супилося небо.
Від обрію до обрію
Похмуро-темні хмари,
Обтяжені гнівливою грозою,
Штовхаючись одна перед одною,
Клубом котилися поквапно
Над землею...
А я, мов той листок останній,
На гілочці ослабленій вишу
Мене полоще вітер
Пронизливо-безжальний...
Ось-ось зірве. Зіжмакає.
Завихорить...
Й незнамо куди понесе...
20.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2016
автор: Красуля