Любити сонце, що вповзає в твою шкіру,
Блакитне небо, що угору тягне зір.
Торкати крилами верхів’я гір Паміру.
Любові подихом воложити безмір.
Купати душу у ромашковому полі.
В'язати долю свіжо-зрізаним снопом.
Знімати з голосу нав’язливі бемолі.
Стинати ночі темінь місяця серпом.
Магнітом впасти на мужське залізне серце.
На гак удачі щастя виловить в путі.
Забути кави смак – тієї, що із перцем.
Додати меду (і побільше) до куті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)