Кавою пахне... й ванільними мріями,
Ще не порушено звичний уклад речей,
У скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Світло здобути посеред чужих ночей?
Спека і тиша... й нестерпно солодко,
Приторність в кожному з порухів вій...
Ніжність торкнулась нас палко та коротко,
Як без дощу до землі буревій...
Душі спустошені (в себе ж не сіємо)
Спрагу вгамовують поміж чужих віршів...
У скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Разом втекти в край цілющих дощів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2016
автор: Лія***