Розстріляна сопілка

Вербова  сопілка  грає,
Ще  й  виспівує,
А  мені  серденько  крає,
Сум  навіює.

На  сопілочці  вербовій
Вмів  чудово  грать
Один  добрий  мій  знайомий.
Пішов  воювать,

Захищати  землю  рідну
Він  від  ворогів,
Із  собою  взяв  сопілку.
На  передовій

У  рідкі  часи  затишшя
Музика  лилась,
Радував  так  побратимів
Вмілий  сопілкар.

Ворогів  це  дратувало,
Викликало  лють,
А  сопілонька  співала,
Цього  не  забуть.

У  святковий  день  країни  -
Незалежності
Зазвучало  "Ще  не  вмерла..."
Й  прапор  тріпотів

Рідний  наш  жовтоблакитний,
Біля  нього  -  він,
Вигравав  боєць  натхненно
України  гімн.

Раптом  постріл.В  саме  серце
Куля  снайперська.
Підхопили  "Ще  не  вмерла..."
Й  мертвого  бійця

Побратими  музиканта,
А  сопілочку
Поряд  з  ним  таки  поклали,
Мов  подруженьку.

Грай,  сопілочко  вербова,
Співай-вигравай.
І  добро  та  мир  хай  знову
Прийдуть  в  рідний  край.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677318
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.07.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський