Сліпий скрипаль посадив на плече папугу.
Скрипку взяв та смичо і тихенько заграв.
Наче той чарівник створив з музики - райдугу...
У переході міському звук побічний пропав.
Запліталися пальц у туго натгянуті струни.
Плаче скрипка, як мати - за сином з АТО.
Розпускалися звуки, мов діти - красиві і юні...
Кожен чув, навіть бачив, своє чорно-біле кіно.
Рветься музика в душу, болить і ятрить - наче рана.
Звук повільно розгойдував кожного долі колиску.
Цілував скрипаля той папуга - мов жінка кохана.
І летіли, як сльози,.. Зароблені гроші у миску.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677222
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2016
автор: Ukraine55