Здається, не можна вже витримать більше,
І третій вже рік забирає війна
Найкращих, дорожчих, усіх найрідніших,
Все нищить і креше й вбиває вона.
Мій сильний народе! Лиш ти один знаєш,
Що значить – тримати війну на плечах!
Ти зможеш,зумієш і все подолаєш,
бо іскра нескорена в серці й очах!
Не спи, мій народе! Не треба ждать раю!
Ми – сильні, мужніші ми, ніж будь-коли.
Від краю й до краю таких більш немає,
Якими є доньки твої і сини!
Мій славний народе! Нащадку могутніх!
Ніщо і ніхто не здолає тебе!
Війна не буває – назавжди й не буде!
Тримай свої крила лиш гордо! й – вперед!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677200
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.07.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)