30 m high dawn

Стоїмо.  На  долоні  -  містечко,  що  спить  погодинно.
Ще  нема  перших  півнів,  та  жайворонки  вже  на  волі.
Сонце  гріється  своїм  теплом,  дає  свою  частину,
Аби  ми  теж  відчули  його,  заховавши  за  комір.

Впасти,  звісно,  не  хочемо,  але  це  привід  боятись?
Страх  лиш  приходить,  коли  найрідніше  зникає,
Тож  лишайся  -  нам  тяжко  без  тебе  ламати  ті  грати,
Які  часто  туманять  наш  розум  і  приводять  хмари...

Свіжий  ранок  на  крилах  летів,  обігнувши  орбіту,
А  перегляд  світанку  був  вартий  нам  Зоряних  Воєн.
Ми  сховались  від  темряви,  аби  побачити  світло,
Ми  сховались  від  засухи,  аби  побачити  море.

10.07.16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2016
автор: Systematic Age