[i]Завжди боюся залишитись сам ,
Також боюсь, що всі від мене відвернуться ,
Ніхто не допоможе в лікуванні моїх ран ,
І із кайданів вже ніколи не звільнюся ,
Блукатиму один на цій землі ,
З надією і мріями своїми ,
До крові на ногах по стежках буду йти ,
Щоби пізнати справжню людську силу ,
Пізнаю горе , а також біду,
Говорять треба так щоби відчути щастя ,
Можливо істини ніколи не знайду ,
Ну зупинятися не можна знайти ,
Потрібно йти до самого кінця ,
І вірити завжди у тільки краще ,
Таким не зрозумілим є життя ,
А повороти в ньому інколи пропащі ,
Тому потрібно віднайти маяк ,
Якій завжди буде вам світити ,
Щоб не було і де б не були ви ,
Він допоможе з цього завжди вийти .[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2016
автор: moon_in_the_dark