Квітує волошкове поле,
Тихенько гомонять гаї
І котить хвилі Чорне море
До матінки його землі.
Верба схилила довгі коси
До батька синього Дніпра,
І достигають абрикоси,
В садках їх трусить дітвора.
І я присяду відпочити,
«Зберу намисто» із роси,
Довіку тут я буду жити
Серед безмежної краси.
Моя земля ти, Україно,
Я щиро так тебе люблю!
Щоб процвітала, мов дитина
Щодень у Бога я молю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677061
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2016
автор: Олена Собко