..без тебе світ поступово стає чорно-білим та втрачає мову, як кінострічки п'ятидесятих,
я вимикаю себе, ніби лептоп, після першої ночі і вмикаю щоранку,
я - ідеальна система самовтечі та самозречення,
от тільки від тебе ніяк не вдається втекти,
ніяк не можу тебе зректись..
тіні повільно лягають на твоє обличчя та твій бездоганно випрасуваний одяг,
голос тихшає, немовби хтось прикрутив регулятор гучності,
я іду від тебе спиною вперед, обличчям до тебе від останньої до найпершої зустрічі,
вростає у ґрунт троянда, що була зрізана ножицями, затуляються пелюсточки,
я витягаю зі смітника зім'ятого зошита, сторінки якого розгладжуються, ніби зморшки -
і зникають літера за літерою з кінця рядка до заголовку..
я сідаю в тролейбус, віддаю водієві непробитий квиток, забираю гривню,
стираються татуювання з моєї шкіри, відростає волосся за ніч темніше,
вертаюсь додому, вже ніколи в житті тебе не зустрічавши,
кладу слухавку, так і не набравши твій номер -
і от, я тебе не пам'ятаю,
бо ніколи тебе не знала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2016
автор: Майя Грозова