Чи звернеш ти від тої прірви вбік?
Чи ти не знав, що сам собі накликав
Стійке бажання вкоротити віку
Всім ворогам, а заразом собі?
Пали вже все, коли така нагода,
Потрапили ж до дурня сірники.
А дурні – дуже якісна порода
І мруть лише від власної руки.
Тобі таки дали під зад з ноги,
Та не звертай, лети собі у дно,
В болото найдревніших параной.
Зітхнуть, нарешті, друзі й вороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677022
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.07.2016
автор: kanan