[i]Я ж прихожу до тебе у Мекку
І знов кладу на вівтар тельців.
Я прихожу до тебе по чеку,
У далеке сузір'я стрільців.
Бо усе, що хімічне є сумісне,
А усе протилежне є відносне.
Усе залежне є завжди циклічне
Та все наше життя трохи містичне.
І лиш усе, що мені ще належить -
Створює примарні межі й кордони
Бо усе, що ще від мене залежить -
Зранку, щоранку дарує судоми.
І хтось знов для мене пише закони,
Котрім всі вірні мов свідки Єгови.
Щодня п'ють кров, відбивають поклони
І сковують мене в кайдани_окови.
Вони без дозволу входять й виходять -
До моєї душі мов до Голгофи.
Шукають спасіння та не знаходять,
В передчутті страшної катастрофи.
Та вся таємниця криється в слові,
Котре вони палко хочуть пізнати.
Воно невідоме навіть Єгові -
Це останнє слово до страти і втрати.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676595
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2016
автор: Валерій Кець