Опале листя стелиться по лісі,
Туман спустив завісу нових воєн,
Лісовики поглянули на місяць,
Що був уповні.
Блакитні згустки полум'я нічного
Нагадували битви Вернидуба -
Вождя і карпів поводира, бога,
Якого люблять.
Нічні сестриці в'язнів проводжали
До скель Гутина, де немає спасу,
Де сурми їх водили на прощання,
Щоб вперше впасти.
На диких схилах духи спали міцно,
Не боячись за свої тихі сили,
Що вб'ють лихі нагадування міста.
Збирались хвилі.
Тобою крутить, тисне, вивертає,
А потім ще надовго лежить в комі,
Аби колись прокинутись чи в зграї,
Чи в себе вдома.
24.06. - 05.07.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676159
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.07.2016
автор: Systematic Age