Вітер
він дарував їй крила,
була вона щаслива
купатися у снах.
Діти
від сонця і до зливи
ліпили з неба силу,
як веселковий птах.
А їй все одно – чи дощ чи сніг,
В чорно-біле кіно запросила сміх,
У сірі будні розлила фарби,
Між сонцем і місяцем зменшила ярди.
Зі скрипок і флейт з’єднала оркестр,
З чужих ворогів утворила двох сестер.
Вона у долонях добро вигріває,
Вона щастям дихає, з любов’ю літає.
Квіти
від серця і до серця
утворюють озерця
із кришталевих слів.
Гріти
ключі від її дверці
теплом палким, як перці,
пів сотні ніжних днів.
А їй все одно – чи день чи ніч,
У німому кіно всі зійшлись віч-на-віч,
І у днях без смаку утворилася сіль,
У просторах життя народилася ціль.
Від землі до небес вона в’яже дива,
Її погляд ясний всі думки ожива,
У обіймах її я себе забуваю –
Тепер щастям дихаю, з любов’ю літаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: Наталя Затишна