Листя пожовкле злітає з акації,
З шурхотом тихим вздовж вулиці котиться.
У листопадну тече каламуть
Вітер недобрий жене його в путь.
Час розлучатися… ніжна, засмучена…
Дай, наостанок це пасмо закручене
Ще раз рукою ласкаво візьму…
Бути прийдеться в житті самому.
Час так багатий розлуками довгими,
Зустрічей радістю, друзями новими.
Може, і їм, як тобі, сколихну
В чуйних серцях лиш печалі струну?
Доля як вітер: жорстка, невмолима
Кидає жменями гостре каміння…
Як би вже важко в житті не було,
Протягом щоб у душі не тягло!
*************
Дорога цьому серцю людино,
Ти наснилася знову мені.
Чи тому як сльозою обмило
Лице ранку в моєму вікні?
Ніби ж я уві сні і не плакав
Лиш дивився… дивився услід
Листопад за тобою чалапав,
В падолисті ховаючи слід.
Догорало багаття кленове,
Сіяв дощ через сито мілке…
І чомусь не промовлено слова,
І мовчання на присмак гірке…
Прокидаюсь! Ледь стіни сіріють
Знов самотність як лезо ножа.
Ти пішла в листопад, моя мріє,
Непривітна, мовчазна, чужа.
****************
Молчу и я: к чему звонить
Если тебе не нужно больше?
Проходят пустотело дни
В душе осадок горше… горше…
Июльский вечер надо мной
Как чёрный ворон пролетает…
Твой голос… нежный и родной…
И как его мне не хватает!
************
Легко говорить, да попробуй забыть
Прошедшие годы, что жил я тобою.
Пускай ошибался, мечтая взашиб,
Тебя называя своею судьбою,
Пускай как ослепший, не видел того,
Что только манило красивым обманом
Я жил ясным светом лица твоего,
Я кутался в плащ голубого тумана
Прозрачных надежд на взаимный ответ,
На чувство моё, на желание ласки.
Ты тайны хотела. Боялась огласки…
Не дай, Бог, что молвит сей взбалмошный свет!
А что им, – живущим за тонкой стеной?!
Зачем их пускать в наши судьбы бездумно?
Ну, всунули нос меж тобою и мной,
И мы разбежались… как мыши… неумно…
У них свои семьи, налаженный быт
И светит им солнце над кровлей высокой…
А нам остаётся обо всём позабыть
И, - как и до встреч, - догорать одиноко!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: dovgiy