Зеленоока, чорнобрива,
і душа полум"ям горить.
Фігура в неї пречудова,
таку не можна не любить.
Лагідна, добра, не лукава,
уміє все вона робить.
Робота в неї теж чудова,
а серце ниє і болить.
Біда прийшла у її долю,
нема для кого в світі жить.
Є лиш берізка серед поля,
під нею милий її спить.
Загинув він в війні на сході.
Похмурі ночі, ранки й дні.
Живі лиш спогади любові
і його очі голубі...
Вона в тих спогадах витає,
щастям наповнюється мить.
І розуміє вона, й знає,-
довіку їй без нього жить.
Зеленоока, чорнобрива,
Душа палким вогнем горить.
Їй доля випала вдовина
Подружнє щастя тільки снить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675690
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 02.07.2016
автор: геометрія