Нема мене у віршах дактилічних,
Бо я, мабуть, назавжди проминула.
Довкола вже давно чуже наріччя,
Нещасними живемо, де минуле…
Портрет мій: вередлива і жорстока,
Ревнива, навіжена істеричка.
А ніч сумна. А ніч моя глибока
Таку мене створила. Я – вже звичка.
І вже переробитися не можу!
Тримай чи не тримай таку як є.
Та в кожному є хтось на тебе схожий,
На жаль. На щастя. Де ти… Де ти є?
Була для тебе я не ідеалом,
Такою залишаюсь… Гамірною.
Та нині хто? Про це так і не взнала.
А ти назавжди є коханим мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2016
автор: Ірина Морська