Якщо я помру, і завтра мене не стане?
Кричати, сміятись? Кому і яка різниця.
І холод улітку. І навіть цей сніг не тане!
Припорошив монументи, і церкву й дзвіницю.
Мов Кай, що страждає від скельця у правому оці,
Мов Герда, я кличу тебе: «Подивися, я поруч!»
І в мене є скельце, в грудині у лівому боці.
Продовжую дихати. Знову, і знову, і знову!
Та вже задихаюсь. А ти усе не впізнаєш.
З останніх хвилин зберігаю із льоду свідомість.
Я краще помру. Ти живи! Бо і зараз живеш.
Але зберігаєш оскому у тілі натомість.
Хвилини минули. Залишилась пара секунд.
Мій друже! Тебе обійняти бажаю востаннє.
Щасливим же стань! Я скажу і назавжди піду.
Душею я поруч. До всього кінця існування.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2016
автор: Ірина Морська