Ось тіні згаслих арок й вулиць.
Ось вітер голосіння цвіркунів.
Ритмічна коловерть у літню спеку
Не стрима свіжості з рослин.
Вмива буйний басовий плин
Здогадки голосів минулих днин.
Відкриті вікна кожної з квартир,
Щоб заколисував спізнілий вир,
Де бачиться і колір й потойбічне,
Можливо, думка гра у чари ночі,
Сплітаючи комічне?
Ось шумінь шин, поспішність
Людства видка й в темінь зір
Ось та недовідома вічність!
Ось та мелодія німа, захована
У сувій йменням “Фарби чорних дір”...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675428
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2016
автор: Ярослав Ячменьов