Соты мои наполняешь уверенно…
N.N.
Мої стільники ти наповнюєш впевнено.
Медом? Навряд чи, а швидше – смолою.
Давно в твою віру гріховну обернено
Дівчинку, що захопилася грою.
Так, грою в кохання до першого потяга –
Свисне, підхопить і виплюне в місті…
Мої стільники розсипаються порохом:
Віск перемерз. Це кінець. Без амністій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2016
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)