Й ось поїзд часу везе мене в Літі...
Я - в Літі! Живу! У Теплі!
Адже тільки в Теплі можна жити.
Жити, а не виживати, як взимку,
Хоч Зима також чарує красою.
І тепер головне -
Кожен день, що настане, -
Зустрічати, як Перший, -
Як Перший день Літа,
Як Свято.
Головне - не звикати!
І так до останнього -
до найціннішого літнього дня,
Найсумнішого, після якого
Поїзд часу полине крізь Осінь.
Але я - серед Літа!
І я нині святкую Життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674809
Рубрика: Верлібр
дата надходження 27.06.2016
автор: Мирослава Жар