Самотність то не ліки-то хвороба,
Журба несамовита,як вогонь!
Позбутися її було для мене не охота,
Самотність час не гаяла-забрала у полон.
Невільницею стала я давно,
Сумна печаль мою душу охопила.
Було мені вже майже все одно,
Хоч ця байдужість віднімала в мене крила.
Я кожен день із нею говорю,
Життя без неї я не уявляю,
Я нею дихаю,я нею і живу.
Вона мене помало і вбиває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674730
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.06.2016
автор: Віталія Моспан