озовись не спинився час
з рук вужем вислизає мить
мимоволі погляд склянить
коли серце втрачає шанс
неспокійно тремтить ліхтар
поглядає вітрам услід
наша зустріч - дірявий пліт
крапля щастя і море чвар
синусоїд то зріст то спад
грозові змалюють дощі
просять пити душа й кущі
тліє спеки ядучий чад
не гукала сама зайшла
вщент спалити і відійти
оте поле як перейти
не вчепивши битого скла
і обабіч, і усебіч
сяйвом сонця гримаси друз
крапом бруду козирний туз
і у пеклі палає піч
не впади зупинись не руш
все зникає у тім вогні
закривавлені й мовчазні
гострі леза розбитих душ
тінню постаті у вікні
докоряють мені лишень
як їжак мовчазна мішень
доки вершники на коні
у відлунні бездумних фраз
злу душею борги платить
сумнів маревом мерехтить
озовись не спинився час
26.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2016
автор: Ліна Ланська