Ос !

Невидиме  у  Всесвіті  безмежнім,
В  прозрінні  Духу  пройдені  шляхи...
Стаю  на  тло  його  необережно
Дороговказом  "вільної  руки".

Там  сонце  над  вершиною  твоєю,
І  сила  відчайдушної  душі!
У  колі  сяйва  з  новою  зорею
Ти  підійдеш  до  першої  мети.

Шлях  воїна  розпочинай  з  подяки,-
Криштально-чистий  з  нею  дух  вбереш,
І  Білий  пояс  -  першую  відзнаку
Ти  з  честю  в  серці  чистім  пронесеш!

Шлях  воїна  -  крізь  терни  і  крізь  грози!
На  скелі  тій  каменепад  летить!
Це  -  перша  кров  і  по  неволі  сльози
І  відчуття  -  як  боляче  болить!

Жевріє  промінь  сонця  перед  сходом,
В  прозрінні  світла  -  неминуча  мить!
Де  щедро  зрошений  твій  білий  пояс  кров'ю
А  твоє  серце  полум'ям  горить.

Холодна  хвиля  під  мінливим  небом
У  вирі  шторму  скелю  розбива,
Наче  голками  обпікає  тебе
І  мороком  задушливим  вкрива...

Притихне  вітер  ,  понесе  рікою
Волю  життя  ,  наперекір  судьбі...
І  згодом  твердою  "порожньою  рукою"
Зав'яжеш  синій  пояс  на  собі.

Та  в  злобі,  гордості  і  жалості  до  себе
Ти  не  відчуєш  Духу  підняття...
І  в  ревнощах  благатимеш  у  Неба
Про  його  велич    в  світлі  каяття.

Пробудить  сонце  золотавим  диском,
В  сплетінні  променів  гарячий  Дух  вбереш,
І  в  подиху,  як  при  розкритій  книжці
Під  жовтим  поясом  в  подальший  путь  підеш.

Мінливе  сонце  і  мінливе  небо
Манить  у  простір  величчю  душі,
Зігріє  землю  під  ногами  в  тебе,
Пройдуть  по  тому  з  грозами  дощі...

Проймуть  єство  колючі  блискавиці,
Пробудять  Волю  і  твій  Дух  зросте.
А  зерно,  що  з  руки  -  твердої  криці,
Зміцнілим  пагоном  у  полі  проросте.

Зелений  пояс  -  ти  один  у  полі
Плекаєш  пагінець  серед  семи  вітрів!
Відчуєш  зраду  -  приймеш  виклик  долі!
Ковтнеш  пігулку  сліз  усіх  морів...

Із  плоті  й  крові,  розуму  і  світла,
Блакить  небесная  свою  снагу  дає,
Де  пагін  був  -  там  дерево  розквітне!
В  нім  -  сіль  Землі  і  все  єство  твоє...

Переплелись  в  гаптованих  мережках
Іскринки  з  твого  дерева  в  огні...
Із  серцем,  що  не  зрадить  тої  стежки,
Де  сакури  розквітли  навесні...

Зітреться  в  чорнім  поясі  вуглинка
У  позолоті  нового  життя...
Відкриє  шлях  до  чистої  стежинки
В  довершеній  Гармонії  Буття!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673933
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: СУЛ