Дощ. Скинь байдужості чорну вуаль,
Глянь і послухай, благаю,
Як із нутра вивергає печаль
Небо безкрає,
Як воно плаче, сопе, бубонить,
Злістю насичене зрана.
Небо живе. Йому також болить
Воїна рана.
З ока викрешує іскри-хорти,
Дихає важко і грізно.
Совість благає у владців знайти
Поки не пізно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673620
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.06.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)