Її врода непокірна:
Смарагдовими блискі́тками
У очах кохання квітне,
Й сльози, наче з шовку зіткані.
А волосся тьмарить очі.
Вітер загорнувся в них
Небокраєм темних но́чей,
І дріма в обіймах стиха.
Сонця промінці мрійливі
На м’яких губах спіткнулись,
Поцілунком обпалили,
Ніжним щемом доторкнувшись.
З перламутру бліді щоки,
А краєчки довгих вій
Із косих дощів кислотних,
Відшліфовано обвіяні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2016
автор: Вікторія Фединишин