В цьому ліску море піску,
в якому втопилася осінь.
Тіні і лінії на мотузку
у вертикалей сосен.
За кам’яною спиною
вежа стара, оповита корінням,
тримає, наче жмут сіна,
діагоналі проміння.
А двоє коханих, вповільнивши біг,
на тілі землі голої,
намалювали пальцями ніг
серця і кола їй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2016
автор: Елена Черкашина