Котилося серце розбите до ніг.
Слова, як медяник отруйний
Навідліг періщили, мовби батіг,
Зучора - розіпнуті струни.
Засмічена мова брутально-гірка
Жорстоку співала "осанну".
Розірване навпіл стриба гопака
Під музику ту невблаганну.
Захекалось, вмилось сльозами...чи піт
Пролився солоним нарзаном?
Скотилося і скрижаніло у лід
Запізно, а може й зарано?
Тому, хто до серця, найбільше страждань
Ми сміхом зумовим і глумом,
Втопившись у повені переживань,
Образим найближчого, нумо...
Караєм людину кохану, без мір,
Бо тільки вона і почує.
У гніві - до Бога!.. сліпий поводир,
Не згадуй імен Його всує.
14.06.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2016
автор: Ліна Ланська