Фальцет фальшивий з глибини –
У час упадку та війни,
Сопухи півнячих баталій –
З новим статутом геніталій.
Загинув кращий на війні,
У праведній своїй борні,
Далекий від брудних реалій,
Лиш на могилі квіт конвалій…
В однім Краю: одним війна,
А іншим, як сестра вона,
Щоб рід згубити, вбити мову,
Бо дурням що... з тієї змови?..
Паради, мішура, хрести…
Як від злостивого втекти,
Що змонтував кубло нечисте?
Святкує, п’ючи кров сочисту…
Снують перебрані паяци,
З вогнем жартують, хоч бояться…
За руки їх ведуть безплідні,
Ні Бога, ні людей не гідні.
Дніпро збунтований розлився –
На все достатньо надивився.
І море хвилями – у небо,
Щоб стати на двобій, як треба.
Краса природи проти суті
Усіх зрадливих і непутніх,
У кого ні душі, ні серця,
Ні гідності у справжнім герці.
До єдності, до Бога, браття!
Деруть з нас лаха, як зо шмаття.
Не може Ненька зло терпіти,
Калина плаче, щоб дозріти…
Козацький чуб давно у моді
В чужій землі, в чужім народі…
Лиш зло шукає фальш і славу,
Стинаючи життя отаву.
Без єдності - все на потраву.
14 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: палома