За що Волинь свою люблю?
За Її хліб, гриби, ожину.
Я лише Господа молю,
Щоб всю зберіг нам Україну.
Болото плаче і ліси,
Ридає кожен українець,
Невже московії сліди
Нам принесуть новий гостинець?
Лежать «двохсоті» у гробах,
Хрести стоять на кладовищі…
Розбити хочуть "в пух і прах",
Оті чини при владі вищі…
Бо їм все мало, хоч їх рід,
Колись вручну кормив худобу,
Тепер у них в Європу слід,
Їх душі в чорта, а не в Бога!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672256
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.06.2016
автор: Віталій Назарук