Хотіла сказати:"Не люби мене більше,
І більше так ніжно мене не цілуй".
Та поряд з тобою я думаю інше
І голосу розуму не чую зовсім.
Чому моє серце охоплює пристрасть,
І в жилах моїх нагрівається кров,
Коли я в очах твоїх бачу всю щирість,
З якою до мене торкаєшся знов?
Я думала - зараз вже легше забути.
Я думала - іскри вже згасли в очах.
І, може, тепер можна все повернути
Назад, де стернею простелений шлях.
Та думка невпинно рветься до тебе,
І очі закрию - відчую тепло,
Тепло твого тіла й жагучу потребу
У пестощах ніжних, яких не було...
І знову дорога вже квітне травою,
І запах весни у повітрі тремтить.
Щасливою була я поруч з тобою,
Хоч щастя недовге, воно - тільки мить.
Тому хай у серці розквітнуть троянди,
І вічна любов хай їх цвіт береже,
Бо чисте кохання, що виткане з правди,
Ніколи не в"яне, а плідно росте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Оксана Лащик