Були ми удвох, де літо розквітло.
І небо блакитне ясніло привітно.
По травах високих зі мною ходила,
де ґроном червоним калина ясніла.
А трави цвіли, і літо сміялось.
А в серці моєму назавжди зосталось
Те небо блакитне і літо у ґроні.
Поклала калина тобі їх в долоні.
Стояли удвох ми ген, біля річки.
Там ти заплітала калинові стрічки.
А я задивлявся на довгії коси
й на, скупані в травах, ніженьки босі.
А трави цвіли, і літо сміялось.
В очах твоїх ніжних назавжди зосталось
Те небо блакитне, і літо - у косах.
Весь світ засвітився у вранішних росах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Надія Башинська