Коси ,мої коси , чом ви стали сиві? ,
А були русяві , а були красиві.
Із роками коси від бід посивіли,
Материнське серце слухати ж уміли.
Слухались серденька і сивіли в горі,
Лиха було вдосталь у життєвім морі.
Біль в душі притих вже - тане його сила,
Сивина ж на коси білим птахом сіла.
Дивлюсь я на коси й згадую тривоги,
Бо були нелегкі у житті дороги,
Сивини тумани , що на них упали,
Знов на мої очі сльози навертали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Калинонька