Озирнись на перші сонячні промені.
Я в них сотні заспіваю пісень.
Вже будинки, окулярами стомлені,
мружать вікна на незібраний день.
Перше слово, що колись без закінчення,
підросло - і стало більше сердець…
і розсипалось на зорі нелічені.
Обіцяй, що це всього лиш кінець...
що нарешті коло стане трикутником…
що прощання загубило число...
...вже іди…
в свої спустошені сутінки,
де ні слова про коха…
ані сло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Циганова Наталія