Хворі ночі й дні недужі. Набридли дуже.
Запечені слова на зламаних мостах.
З кишені правду витягніть. Забийте цвях.
Нема прощення тим, хто в спину ніж байдуже.
Нема прощення. Є прощання. Серце тужить.
Та інші вже пливуть на білих кораблях
І викарбовують довіру на мечах.
Все в реп'яхах, але ти поруч, новий друже.
Навіщо турбувати каламуть в калюжі,
Що заплямує сірим веселковий шлях?
Не повертайте безрозсудливо байдужих.
Літайте легко, мов нестримний вільний птах,
Садіть в душі лише духмяно-ніжні ружі,
Чудовне небо віддзеркалюйте в очах.
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671763
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 12.06.2016
автор: Олена Галунець