Ніщо не вабить так, як дика сила,
яка живе в цій магіїї рамен ...
Один лиш погляд і уже несила
Очей відвести.
Чи тебе ліпив Роден ?
Торкатися собою того стану,
відчути ... і на дотик,
… і на смак.
Здаватися в полон безперестану
і стуком серця відбивати такт
у танго, що почнуть мої вуста,
підхоплять ніжно кінчиками пальці,
на ставних вигинах виписуючи па,
спокусам поступатися у танці.
І несміливим поглядом з-під вій
дозволити всі примхи і бажання,
до краплі випивати чашу мрій,
топити поцілунками мовчання.
Теплом долонь дробити той граніт,
в якому від усіх ховаєш крила.
У полум’ї моєму - твій зеніт,
в руках моїх - твоя одвічна сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671189
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.06.2016
автор: CherOkee