А знаєш, я мушу тебе відпустить –
Із пам’яті стерти, із серця забрати,
Задути вогонь, що в душі ще горить,
Накласти міцні на уста свої ґрати,
Щоб слово не рвалося птахом у слід –
У твій, що лишаєш, йдучи без оглядки.
Кидай на прощання холодний свій лід,
Рви корінь з душі помарнілої грядки.
Болить? Ну, звичайно, болить і кровить.
Та знаєш, я мушу тебе відпустить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)