Обнявся, Світе, знову ти із бідами,
І ллється знов людська невинна кров.
З терактами, хворобами і війнами,
Живеш, забувши про святу любов.
Летиш куди, о Світе, неприкаяний,
Над прірвою, над чорною стоїш…
Чому віддав себе у руки Каїнам
На рубежі розбурханих сторіч?
А час не жде… Бентежить людство дозами
Нових заяв, щоб Землю сколихнуть
Зізнаннями чи свіжими погрозами.
Чи ж можеш, Світе, правду цю збагнуть?..
20.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671044
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)